Йшов час. Iз змiною генсекiв заборона
На все змiнилася на вседозволенiсть.
З перебудовою вiдкрилися кордони
I кожен день приносив сенсацiйну вiсть.
Весь свiт вiтав нас. Ми робили першi кроки.
Учились вiльно дихати, як грянув грiм,-
Чернобильською катастрофою зiрвався спокiй,
I мирний атом увiйшов у кожен дiм.
Все звичне рушилося i Союз розпався.
Одержавши державний суверенiтет,
О, Батькiвщино рiдна, торжествуй i слався,
Не стiй на мiсцi, рухайся вперед!
Чому ж процес становлення так затягнувся?
Чому багато так звучить порожнiх слiв?
У котрий раз народ пiд тягарем зiгнувся
I так рiчницю незалежностi зустрiв.
Iз скрути гiдно вийти нам хто допоможе?
Щоб дiтям в спадок ми не множили борги,
Звертаюся до Тебе, милосердний Боже,
Дорогу вiрну у майбутнє укажи.
03.11.2000р.
Уривок з поеми Дума про Украiну. Закiнчення
© Copyright: Светлана Попович, 2010
Свидетельство о публикации №110052406257
Свидетельство о публикации №110052406257
Рецензии