Летить листочок, другий, третій...
Ось дерево стоїть бліде і голе
Та не відняло листя тихий спокій,
Його не відбереш, злиденна доле.
Летить одна листівка, друга, третя...
Душа неначе обростає листям,
Але неспокій звідкілясь береться
І серце не знаходить собі місця.
Людина, дерево – є Божії Творіння
Весь світ для них, вони живуть для світу
Пускають на землі своїй коріння,
Життю потрібно як найбільше цвіту.
Листи...
Листочки...
Летите поволі...
Ось, дерево вже має тихий спокій.
Душа не хоче отакої долі,
Бо їй заважко бути одинокій.
2001р.
Листи... Листочки...
© Copyright: Катруся Степанка, 2010
Свидетельство о публикации №110052405062
Свидетельство о публикации №110052405062
Рецензии