Коли маля уперше мовить слово "мама",
В якому цiлий свiт i швидкоплинна мить,
Вiд всього, що є злого, неприступна брама
Iз материнських рук дитину захистить.
I нiби хвиля щастя нiжно огортає,
Дарує дивний спокiй i чарує слух.
Вiд всiх незгод i буревiїв захищає,
I загартовує, i пiдiймає дух.
Такi ж глибокi почуття в моєму серцi
Величне слово "Україна" пiдiйма.
Що нiби прочиняэє у минуле дверцi
Й туманом давнiх лiт свiдомiсть обiйма.
Крiзь той туман тисячолiття бачу вiйсько,
Яке Хазарський каганат перемогло.
I очi Ярослава Мудрого так близько,
I зморшками пооране його чоло.
Як вiд племен оскаженiлих печенiгiв
Русь Київську навiк надiйно захистить.
Позбавити її грабiжницьких набiгiв
I ворога у чеснiй битвi розгромить.
Уривок з поеми Дума про Укрaiну. Початок
© Copyright: Светлана Попович, 2010
Свидетельство о публикации №110052104947
Свидетельство о публикации №110052104947
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.