Збожеволiлий пролiсок

На асфальті підсохлому — тріщина...
Пам'ятаєш мене — це так здорово!
Я, напевно, остання та дівчина,
Від якої б тікати по-скорому,

Необачно розбивши ті відстані
На короткі, як видих, дистанції,
Відкидаючи далі можливості, —
Із вагону, за метр до станції!

А трамвайчик мій котить насуплено,
Хоч і рейки скінчились під горкою...
Лиш під шовком тоненької суконьки
Ледь тремтячі коліна оговтались.

У дівочому погляді ясному —
Сум ночей — і щасливих, і болісних...
Ні, не був ти негідником, красенем —
Я була збожеволілим проліском.

20.05.2010
*shedevra*

Эля Григ . . .  http://www.stihi.ru/2010/02/27/7203


Рецензии
Изумительно! Ну просто чудесно! На Вашей странице я не могу быть критиком! Я - Ваш благодарный читатель!

Вольный Критик   07.02.2016 14:38     Заявить о нарушении
Критика всё же нужна... Здесь у меня много погрешностей -- на русском пишется легче.Всё же мой словарный запас из мовы ограничен и это сказывается... Возможно, когда-нибудь опять вернусь к подобным упражнениям. Пусть только страсти у наших соседей поулягутся.
Спасибо.

Шедевра   07.02.2016 14:47   Заявить о нарушении
На это произведение написана 21 рецензия, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.