Заповiт

Як умру, то поховайте
Мене на курганє,
Серед степу широкого,
Прямо у вулканє.

Як почнеться ізверження,
То мене й подбросить,
І злечу я аж до неба --
Бач, куди заносить!

Упаду я, може статься,
Років через сорок,
На бошкУ свому начальству,
Прямо у вівторок.

А то, може, в понеділок
Грохнуся із неба,
Та тоді вже, мабуть, брякнусь
Не туди, де треба.

Може, гдє-то у Багдаді,
А може, в Кувейті...
Та ви мене не жалійте!
Тобто... "не жалєйте"!

А якщо вже упаду я
Років через двєсті,
То напевне вже потраплю
У програму "Весті",

І великий довгоносик,
Іван Шпикуляче,
Нема сумніву, про мене
Чогось наструячить.

Знаменитим дуже стану,
Захочу напитись,
А потім піду у церкву,
Щоб Богу молитись.

Мене п'яного не пустять --
Тоді ачумєю,
Почну всіх навколо бити,
Та й зовсім здурєю...

Як очнуся в казематі,
Матюгнусь зі страху,
А потім вже буду плакать,
Що зняли папаху.

Як умру, то поховайте...
Або -- не ховайте!
Я на вас плював прі жизні,
То і ви... ПЛЮВАЙТЕ!!!

***

Illustration by: WomboDream