Не можу заснути, не можу назавжди...
Я вранці прокинусь. Знов на метро.
Не можу брехать, чи довірити правди.
Тобі нецікаво. Тобі все одно.
Весна уже завтра. Все знову розквітне.
І все буде жити, можливо, я теж.
А час, він тікає кудись непомітно...
А час, він не знав... і не знатиме меж.
Ти знову мовчиш, а я тихо чекаю
На сонячний промінь в моєму вікні.
Можливо, зима все тепло забирає
Й від завтра яскравими стануть всі дні.
Весна уже завтра
© Copyright: Диана Коцак, 2010
Свидетельство о публикации №110051808282
Свидетельство о публикации №110051808282
Рецензии