Я бачила, як янгол падав –
Страшніш видовища немає на землі.
Весь світ за ним дощами плакав,
Не знав до цього болю він сильніш.
Німб потемнів, розсипався зірками, -
Вони несуть лиш часточку вогню.
І бушували грози небесами, -
Тоді лиш зрозуміла, що чиню.
А пір’я з крил легеньких, білих
Вкладалось пухом на землі.
І голосом, яким лунали ніжні співи,
Ти закричав жахливо у пітьмі.
Вдяганки світлі посіріли,
Потік із сліз аж золотом блищав
І закружляли заметілі,
І моє серце холод-жах пройняв.
А скільки болю і образи
Тобі навмисне завдала.
Доброго услід не скажуть -
Усього домоглася я.
Казали, - ангела не скинуть,
Спокус не знають янгольські серця.
Але ти впав – я на вершині.
Сміялась я, а десь глибоко плакала душа.
Янгол
© Copyright: Диана Коцак, 2010
Свидетельство о публикации №110051808270
Свидетельство о публикации №110051808270
Рецензии