Навіщо плакати, ридати, побиватись?
Хіба я зможу цим тебе вернути?
«Життя продовжується» - треба знати.
Але скажи: ну як тебе забути?
Хай ти пішов, хай я одна, хай інша
З тобою – що ж, усе в житті буває.
Але у серці біль росте ще більше,
Він мучить, він катує, він вбиває…
Я завжди пам’ятатиму усмішку,
Котру ти більше не мені даруєш,
І поцілунок – лагідний і ніжний,
Хоча ти вже мене не поцілуєш,,
Я завжди пам’ятатиму твій погляд,,
Яким ти міг усе мені сказати,
Твої обійми, твій ласкавий дотик,
Хоча тобі мене не обійняти.
Хоч ти пішов з життя мого навіки,
В моєму серці назавжди зостався.
Від цього болю не буває ліків.
Він мучить, хоча ти вже попрощався.
***
© Copyright: Диана Коцак, 2010
Свидетельство о публикации №110051808241
Свидетельство о публикации №110051808241
Рецензии