Сірими днями життя пролітає
Білими хмарами, літніми зливами,
Вітром, сніжницями, сонячним краєм,
Зорями, квітом, птахами щасливими,
Ніжним туманом, моїми слізьми,
Росами, травами, смугами райдуги,
Ми тоді жили… Чи то були ми?
Може, не ми? Може, шлях свій віднайдемо?
Я не сама. Я живу. Я лечу
В небо, до зір полечу, птахом стану я
Там, поміж хмар до землі прокричу:
«Я не сама! Я ще буду КОХАНОЮ!»
Я ще буду коханою!
© Copyright: Диана Коцак, 2010
Свидетельство о публикации №110051808226
Свидетельство о публикации №110051808226
Рецензии