Евген Маланюк. Из Летописи. 2

Евген МАЛАНЮК (2.02.1897-16.02.1968)
Переводы сделаны по изданию: Євген Маланюк. Поезії.— К.: Український письменник, 1992. — 318 с. (Б-ка поета)

с. 194
З  ЛІТОПИСУ
2
Не зупинитися. Жене-бо
Безмежний вітер пустоти,
І апокаліптичне небо
Мовчить над долом самоти.

Блакить порожня — тільки простір
Для бомбоносних літаків.
Мандруй, мандруй в земній корості
І гнів перетворяй у спів.

І уникай сліпої долі,
Що необорна, як стіна.
В зловісній порожнечі волі
Без меж ширяє сатана.

Лиш злом озброєний блукає
В державі зла.
І між руїн
Добро беззахисне зникає,
І мати гине, й гине син.
   8.3.1944

[ПЕРЕВОД]
ИЗ  ЛЕТОПИСИ
2
Эпоха казней и пророчеств,
военный мусор мостовых,
и ветер страшных одиночеств —
нечеловеческих, пустых.

Лазури мёртвое пространство
рвёт на куски зениток лай.
В земной коросте странствуй, странствуй —
и в песню гнев переплавляй.

Над всем царит безумный фатум,
необоримый, как стена.
Бомбардировщиком хвостатым
ширяет в тучах сатана.

Лишь злом одетый уцелеет
в державе зла: там, средь руин,
добро — добыча для злодея.
И гибнет мать, и гибнет сын.
   1.1.2004 © В. Яськов, Харьков