він тікає зі сцени, сцена оваціями стікає,
феєрверками виіскрюється в очах.
сцена рипить під його черевиками,
стогне щосили, як він ступає.
цілий світ лежить тепер на його плечах.
світ заглядає у раму,
де я все ще босоніж на підлозі, у сукні м'ятій,
навіснію верлібрами навесні.
він тікає зі сцени в оцю кімнату,
і в кімнаті виникає занадто яскрава музика,
щоб запалювати вогні.
від цієї музики, від пальців оцих точеності,
щоразу вінчається прірвою накатана колія.
нам брехали: один плюс один дорівнює трьом,
частіше - прямує до нескінченості.
і ця арифметика має твоє ім'я.
краще, нiж графiтi
© Copyright: Екатерина Рачкова, 2010
Свидетельство о публикации №110051708627
Свидетельство о публикации №110051708627
Рецензии
Привіт, Катерина. Можливо, треба дати
хоча б підрядник? Так адже ти точно
позбавляєшся якоїсь кількості російсь-
комовних читачів?
Философский Саксаул 10.10.2011 02:10 • Заявить о нарушении
хоча б підрядник? Так адже ти точно
позбавляєшся якоїсь кількості російсь-
комовних читачів?
Философский Саксаул 10.10.2011 02:10 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
