Б-И. Антоныч. Три строфы из блокнота

Богдан-Ігор АНТОНИЧ (5.10.1909-6.07.1937)
Переводы сделаны по изд.: Богдан-Ігор Антонич. Поезії. — К.: «Рад. письменник», 1989. — 454 с. (Б-ка поета)

с. 156
ТРИ СТРОФИ З ЗАПИСНИКА
Мов птах, співає телефонна трубка,
мов чорний птах в ліщині срібній дроту.
Коли покине друг і зрадить любка,
що вибереш: зненависть чи скорботу?

О квітко звуків в чорнім шовку сяєв!
Музика б’є в обличчя, мов зле птаство.
Життя нам юний захват відбирає,
мов скнара, заздрий на своє багатство.

Вже вмієш зорі на слова міняти,
вже висловиш вогонь душі страдальній —
наприкінці на досвід став багатий:
життя трудне мистецтво ненавчальне.
[с. 156 перевод]

ТРИ СТРОФЫ ИЗ БЛОКНОТА
В твоей скворешне телефон щебечет,
как чёрный ворон в зарослях железных.
Увы, мой друг, предательство не лечат:
и месть, и скорбь равно тут бесполезны.

В вечернем воздухе звучит, не замирает
марш похоронный, и черна могила…
Так жизнь восторг наш юный отбирает,
а нам казалось — н;век подарила.

Уже в глаза созвездьям смотришь гордо,
умеешь горе облекать в поэмы, —
но лишь одно ты выучил нетвёрдо:
у школы жизни двоечники все мы.
   13 марта 2004 © В. Яськов, Харьков