Б-И. Антоныч. Горькое вино

Богдан-Ігор АНТОНИЧ (5.10.1909-6.07.1937)
Переводы сделаны по изд.: Богдан-Ігор Антонич. Поезії. — К.: «Рад. письменник», 1989. — 454 с. (Б-ка поета)

с. 130
ГІРКЕ ВИНО
Мої дні жорстокі і холодні
полину навіяли в пісні,
потонули обрії в безодні
чорної весни.

Знов підказує мені до вуха
слів спокуслива, похмільна їдь,
що поглине серце завірюха,
хоч би мимохіть.

Так складатиму в дні анест;зії
цю отруйну дань моїм часам,
бо дарма: гірке вино поезії
мушу пити сам.

Нерозумна мрія зрадно кличе,
знаю, що омана це й фантом:
хочу вирізьбити днів обличчя
вірша долотом.
Вівторок, 22 грудня 1932

[перевод]
ГОРЬКОЕ ВИНО
Дни мои жестоки и железны
и полынью пропитались сны.
Поглотила горизонты бездна
неживой весны.

Я к судьбе своей не приневолен, —
кто ж во сне мне на ухо поёт,
что больное сердце в чистом поле
вьюга заметёт?

Пусть! Но в дни сомнений и болезней,
что отравят сердце не одно,
я один пою и пью поэзии
горькое вино.

Пусть умру на взмахе и на вздохе, —
вечность не криклива, но тиха.
Выгравирую лицо эпохи
штихелем стиха!
   22 февраля 2004 © В. Яськов, Харьков