Евген Плужник. Смеркалось в поле. Туман, как вата

Евген ПЛУЖНИК (26.12.1898-2.02.1936)
Переводы сделаны по изд.: Євген Плужник. Поезії. — К.: «Рад. письменник», 1988. — 415 с. (Б-ка поета)

[с. 127]
Сідало сонце. Коливалися трави.
Перерахував кулі, — якраз на всіх!
А хто з них винний, а хто з них правий! —
З-під однакових стріх.

Не схибить куля — не стогнатимуть довго.
Подивилися, — поле! Ромен з трави…
Передній, мабудь, ходив, — так човгав:
Черевики скривив.

Сховалось сонце. Сутеніло помалу.
Час би й росі!
А хтось далеко десь генералу:
— У с і.

[ПЕРЕВОД]
(Опубликован в харьковской газете «Слобідський край», № 25 (20326) от 7 февраля 2004)

Смеркалось в поле. Туман, как вата…
Не забыть патроны пересчитать.
А кто из них правый, кто виноватый?
Плевать.

Лучше бы шашкой: патронов жалко…
Вот и последний упал…
А крайний, похоже, при жизни шаркал:
Каблуки стоптал.

Ну, слава богу! Скорей бы ужинать.
Дай-ка кисет…
И кто-то во тьме генералу простуженно:
— В с е.
25 января 2004 © В. Яськов, Харьков


Рецензии