Ось тут, на полі,
З братом та сестрою
Збирали маки і ромашки
І плели вінки.
І стільки сміху, радості і щастя,
Та ми не думали над цим.
Тепер, коли нема на полі
Ні маків, ні ромашок,
Я з сумом думаю про те,
Що брата вже давно не бачу.
Я забуваю сміх сестри,
А час усе плете вінки,
Не з квітів, а з людської долі
І ми, мов пожовтілі ті листки,
Які підвладні лише вітру волі...
Квiти
© Copyright: Сатива, 2010
Свидетельство о публикации №110051404424
Свидетельство о публикации №110051404424
Рецензии