Я надягаю маску вічного блаженства
Неначе море змило всі старі думки
Я віддаю себе в твою владу верховенства
Плелися ми, немов весінні пристрасті - вінки
Але... але не оцінив твоє блаженне тіло…
Не оцінив я дар твоєї таїни
Удушу наче в рай мене пустила
Даруючи пів всесвіту в собі - мені
Усе кричіть… немов палаючи в вогні
Кричіть і наші невблаганні душі
Утома пристрасті лише в моїй вині,
Тому й покинуть неоціненне мушу
Не оцінив я твій трояндовий цілунок
Господній жест любові і краси
І твого тіла весняний малюнок
І погляду - наче срібної роси
Я заблукав…дорогою до серця
Крихти хліба не допомогли мені
У пам'яті ще тіло милої озветься
Наснишся ти й заквітчаній весні
Я надягаю маску в чного блаженства
© Copyright: Антон Мартини, 2010
Свидетельство о публикации №110051104382
Свидетельство о публикации №110051104382
Рецензии