Весна. Покайтесь

Дивись, яка навкруг краса!
Небес блакить і висота.
Пташки щебечуть дзвінко-дзвінко.
Струмок біжить за обрій стрімко.

Сніги розтали, потекли,
А ось тепер поглянь сюди.
Он сонце з місяцем гуляють,
І разом весну зустрічають.

Природа, наче, оживає,
І пролісок крізь сніг шукає
Собі дорогу до весни…
Поглянь, під лісом розцвіли…

І на деревах скрізь бруньки
Ось-ось розпустяться вони,
Але природа наша знає
Й Христа прихід вона чекає.

Он розпустилася верба,
Настала вже пора Христа.
Ось Він в’їжджає на осляті,
І всі Його біжать вітати.

В руках тримаючи вербу
Ми всі радіємо Христу,
Тоді навіщо забуваєм,
І в серці знову розпинаєм?

Навіщо грішимо усі?
Щоб знов розп’яти на хресті?
Тоді природа вся злякалась,
За місяць сонце аж сховалось…

Людина стала на Творця…

Залишилось чекать кінця…

Але воскрес Христос на Пасху,
І знову сонце світить ясно.

Тому погляньте навкруги,
Які поля, ліса, луги…
І все це створено для нас…
Тому покайтеся… Хоч раз…