Birds

 
Як ворон серед сорок,
Так і я серед своїх,
Рахую кожен крок
Туди, де знищать гріх.
Я не настільки чорний,
Щоб відрізнятися від них,
Стою й чекаю на платформі:
Зіб’є чи забере із відси поїзд.
Достатньо мати крила,
Щоб полетіти будь-куди.
Мені потрібна воля мила
І перешкоди не страшні.
Зграя давно розлетілася
У пошуках кращого життя,
Мені  до них хотілося,
Та, ні, це – псевдощастя.

Завтра я відлітаю,
Прощавай, мила.
Нічого тут не тримає,
Нарешті я вільний,
Я маю крила –
І ти не потрібна.

Якщо дівчина закохана,
Вона як птаха вільна,
Фата Моргана –
Я в божевільні,
Збудованій собою,
Та я готовий до бою!
Підірву й затоплю
Її любов’ю, як водою…
…Вони – закохані птахи
Із різних і ворожих зграй,
З яких один у кінці саги
Помре і не побачить край,
А інший буде щасливий,
Він полетить на південь…в снах.
Він в клітці, цей ще живий,
Та волю відчує тільки пух і прах.

Завтра я відлітаю,
Прощавай, мила.
Нічого тут не тримає,
Нарешті я вільний,
Я маю крила –
І ти не потрібна