Посп шай кохати

 
Кохання приходить незвідки
І перша завжди Розалінда.
Історії Шекспіра вічні,
Разом дивіться смерті ввічі.
Побачивши її я зрозумів,
Що почуття це – диво з див.
Вона була така невинна,
Що закохався безупинно.
Вона не мала в серці черні
І душу не погризли черви.
А батько в неї був священник
І прищемив їй віру нескінченну.
Все почалось із шкільної вистави,
Там поцілунок  по сценарію,
У мене й в неї ролі головні –
Це був початок нової доби.
Був я знедолений,
А став я нездоланний.
Тепер в житті моїм
Лише одне прохання:
Ти не смій мене залишати!
Тобі ще рано вмирати,
Нам ще є що втрачати.
Життя одне,лиш одне –
Поспішайте кохати!





І все відбувалося дуже чудово:
Ми закохались,забули минуле.
Життя сміялось,життя жартувало,
Та ми терпіли й витягували жала.
Разом були як одне ціле:
Лише наші мрії і наші цілі.
Минуле хотіло нас роз’єднати,
Та цю проблему можна здолати.
І тільки звістка про те,
Що смерть прийшла по тебе,
Обрізала крила й кайдани наділа,
Та ми й досі так сильно любили.
Останні години – з тобою б навіки.
Ми збудували мости і поєднали ріки.
Але в людей свої проблеми
І ти вмирала,наче так було і треба.
Я пам’ятатиму тебе усе життя,
Була єдиною,хто пробудила почуття.
Була єдиною,хто вірила у мене.
Не вибачу ніколи,що не зберіг тебе…
Ти не смій мене залишати!
Тобі ще рано вмирати,
Нам ще є що втрачати.
Життя одне,лиш одне –
Поспішайте кохати!