Питання 2006

 
Прожив неповні 17 літ,
Що я лишив? Лиш слід…
А в серці лишили тільки лід.
Я знав життя, та не пізнав
Я щастя,тільки жаль,
Лиш смуток,лиш печаль.
Я – майже не дитина.
І може це моя провина,
Що рідна Україна
Горить в вогні?
Я криком заявляю: «Ні
Насильству і ганьбі!»
Як плакав,то втішала мама,
А не передвиборча програма
І крові не пролив її ні грама,
І не проллю ніколи.
Коли я вилечу зі школи
Життя вже буде нове.
І чи знайду я шлях?
Чи буде перший цвях?
Чи мрії лишаться у снах?
Мамо,допоможи!
Тато,скажи
Для чого живете Ви?
Тече повсюди кров,
Де й ділась та любов,
І здоров’я візьмеш знов?
Я знаю,що таке життя,
Й пізнали ви його сповна,
Не знає лиш вона –
Красуня Смерть.
Все круть та верть
Годинник то на чверть
Хвилини, а може і години.
Комусь лишились ліченії днини,
Хтось не побачить вже дитини.
Скажіть,мамо,тату,
Ми живем,щоб помирати,
Та щастя так і не пізнати,
Що любить з нами грати?
Ой синку,синку,що сказати…
Ти бачиш сам: життя прокляте,
Коли воюєш зовсім не завзято
За місце в цьому світі,
Бо,щоб прожити,
Треба сильно бити
За місце, а за трон
З народу роблять лохотрон,
Міняється у них вже тон.
Нікому не потрібна сіра маса
Й після одинадцяти класів
Ти вирушиш до каси
Платити, де недоплатив,
Горіти, як ще недогорів.
Вершина високо,та можна в рів.
І лиш такі як ти по духу
Дадуть тобі в недолі руку
І буде знову серця стукіт.
Для них ти будеш жити,
Для них будеш творити,
Та буде знову й критик.
Ти будеш жити для людей,
Для нас і для своїх дітей,
Тримайсь тих же ідей,
Якими ми жили,
Такими й ми були
І залишились назавжди.
Ти зрозумів? Батьки
Живуть для сина і доньки
І пролітають так деньки.
Ми рухаємось вперед,
І це не сіль, а мед,
Коли ти помираєш
Й тобі добре, а не гидко
За твого нащадка,
Який не зрадив неньку й батька.
Дякую мамо,тату,
Ми живем,щоб виживати,
Щастя своє спіймати
Й міцно в руках тримати.