Промiнь останнiй торкнувся калини,
Сутiнки тишу несуть.
Мати з дочкою в вечiрню годину
Тиху розмову ведуть.
-Доню моя люба, доню моя мила,
Я тебе маленьку у любистку мила,
Заплiтала в косу кольорову стрiчку,
Перед сном спiвала пiсню про Марiчку.
-Мамо моя люба, мамо моя мила,
Як вночi не спала, де ти брала сили?
I коли в вiконце заглядав свiтанок,
Радiсно вiтала серпанковий ранок.
-Доню моя люба, доню моя мила,
Чи ти пам'ятаєш, як вiночок вила?
На голiвку клала, сiяла вiд щастя,
Кожен день зростала у теплi i ласцi.
-Мамо моя люба, мамо моя мила,
У твоєї донi виросли вже крила.
Я жила з тобою, як була маленька,
Вiдпусти на волю, люба, мила ненько.
Дiалог
© Copyright: Светлана Попович, 2010
Свидетельство о публикации №110050506426
Свидетельство о публикации №110050506426
Рецензии