Ой ти, птахо жовтобока,
Не клади гнізда високо!
Клади тільки на траві,
На свіженькій мураві.
Ястреб ген над головою
Ширя, хоче ухопить,
До нерівного двобою,
Бачиш! Пазури гострить!
Стоїть явір над горою,
Все киває головою.
Вітри буйні повівають,
Руки явору ламають.
Тільки верби шумлять низько,
Навертаючи до сна.
Тут тече потічок близько
Видно воду аж до дна.
Нащо думу думувати,
Що в селі родила мати?
Нехай у тих мозок рветься,
Хто високо вгору пнеться,
А я буду собі тихо
Коротати милий вік.
Обмине мене все лихо,
Буду в щасті чоловік.
Григорiй Сковорода. Ой ти, птахо жовтобока,
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2010
Свидетельство о публикации №110050505107
Свидетельство о публикации №110050505107
Рецензии