Гей, полів зелене море,
Квітів буйство неозоре!
Гей, долини, яри-ями,
І могили, і кургани!
Гей, струмків потоки чисті!
Берега все трав’янисті!
Лісів пишнії чуприни, кучерявляться щоднини!
Жайворонок між полів,
Соловейко між садів;
В хмарах бавиться малеча,
Цей на гілочці щебече.
А коли зникають зорі,
Голоси птахів прозорі,
У природи свій орган, над собою тут я пан.
Тільки сонце випливає,
Пастух вівці виганяє.
Не стихає жоломія,* в трелях оживає мрія.
Щезніть, згиньте, думи трудні,
Міста глітні,** міста людні!
І на чорних сухарях, житиму у цих краях.
*жоломія – сопілка (Вжито автором перекладу)
**глітні – тісні (Вжито автором перекладу)
Григорiй Сковорода. Гей, полiв зелене море,
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2010
Свидетельство о публикации №110050505059
Свидетельство о публикации №110050505059
Рецензии
