Григорiй Сковорода. У кожного мiста

У кожного міста свої права;
В тебе і в мене своя голова;
Всякому серцю свій райський куток,
Всякому горлу на свій смак кусок,
А тільки у мене думка одна,
Вже стільки літ розум зводить вона.

Петро для влади податки збира,
Федька-гендляр, не обдурить – вмира.
Інший палаци будує в момент,
Цей бізнесмен і живе на процент!
А тільки у мене думка одна,
Вже стільки літ розум зводить вона.

Той все скупляє земельні паї,
Там іноземні корови свої.
Ті полюванням мордують собак,
Будинок цих від гостей, мов кабак.
А тільки у мене думка одна,
Вже стільки літ розум зводить вона.

Той похвалу прикрасить брехнею,
Лікар труїть мікстурой своєю.
Скільки карти знедолили люду,
Як на весілля Стьопка до суду.
А тільки у мене думка одна,
Вже стільки літ розум зводить вона.

Юрист на свій лад тлумачить права,
В екзамен студенту тріщить голова.
Той запада на дівчат – бо амур,
Всякому голову лащить свій дур, -
А тільки у мене думка одна,
З розумом ясним і смерть не страшна.

Жінко безноса, з підземних полів!
Ти не байдужа й до царських голів,
Тобі без різниці мужик чи цар, -
Знищиш усіх, мов солому пожар.
Хто зневажає безжальну цю сталь?
Той в кого совість – джерельний кришталь…


- дана строфа додаткова, вона існує в одному із рукописних варіантів поезії Г. Сковороди.