Дзьобик пташки колiбрi
нагодами пагод безсоння
і душа охолода
летить у бездоння пустель.
Тра-тру-тє…
Те, що вабить вірші безхімерні мої
позолотою щастя росхреслого в радість безхмарну…
А серце-метелик надії
у печаль весняну відлітає,
а там…
Безтям бестіям…
І тру-тру-тра-та-там…
Там кінчається пустка нічна,
стогін-скрип журавлини колодязної
в повсякденність,
у клопіт живий повертають мене.
А годинничок півнем співає…
Ку-ку-ку-курррєєєкууу!
Курррєєєкууу!
Ку-ку-ку!
Засинаю не тут і пробуджуюсь зовсім не…
Там, тра-та-там…
Тамтратам.
Свидетельство о публикации №110050504687
А серце-метелик надії
у печаль весняну відлітає,
а там… Душу на волю пускає.
Татьяна Рачкова Малиновская 14.08.2012 19:42 Заявить о нарушении
А поэту суждено, стихотворно излагать,
слов сочетание рифмовать...
Татьяна Рачкова Малиновская 15.08.2012 21:41 Заявить о нарушении