Дивись: попутав я сторінки,
Як твої очі зацвіли.
Студені крила птахи-жінки,
Мій розум віхолой змели.
В словах звичайних диво-маски!
Чи розумієш ти? – Хто зна!
Та твердо віриш: в книгах – казки,
В житті лиш проза є одна.
Але для мене неподільні
З тобою – ніч, імла ріки,
Застиглий дим і хмари вільні,
І рим веселих вогники.
Ти надто не гостри зі мною
І маской не дражни мене.
І пам’ять не чіпай! Рікою,
Пекельне полум’я зірне.
Олександр Блок. Вони читають вiршi
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2010
Свидетельство о публикации №110050403940
Свидетельство о публикации №110050403940
Рецензии