Все на жарт повернула спочатку,
Зрозуміла, - враз докорів град, -
Серце жінки одвіку загадка, -
Потім сльози, мов той водоспад.
І зубами дражнила, сміялась,
Позабувши про всіх і про все.
Десять шпильок на згадку зосталось,
І заплакане миле лице.
Потускніла, пішла, повернулась,
Подивилась, чекала чогось,
У прокляттях спиной відвернулась,
Інше щастя, мабуть, віднайшлось…
Що ж, вже час мені братись за діло,
Вічне діло - то праця моя. -
Чи й, насправді, життя відшуміло,
Відшуміло, мов сукня твоя?
Олександр Блок. Все на жарт повернула спочатку,
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2010
Свидетельство о публикации №110050403813
Свидетельство о публикации №110050403813
Рецензии
