Перетнемося може стрімкими смугастими коліями,
Щоб розставити нас на папері життя розділовими знаками.
У тваринних інстинктах ділитимемо території
За якимись своїми дурними людськими ознаками.
Ми дістанемо списи й закриєм забрала бо око за око.
Випадкові нехай перехожі незсхвально кидають словами.
Та раптово, у поштовху серця наступного кроку,
Пригадаємо все, що колись відбувалось між нами.
Відшукати би вихід в асфальтнім мереживі міста,
Перекрити б дірки у парканах до власного суму.
Нам у всесвіті поряд чомусь так нестримано тісно,
А в розлуці на відстані так несподівано сумно.
Нам у всесвiтi поряд чомусь так нестримано тiсно..
© Copyright: Юлия Шапоренко, 2010
Свидетельство о публикации №110050207343
Свидетельство о публикации №110050207343
Рецензии