Зневіра завжди обирає підступні найважчі дороги
І веде нас до світу в якому ніколи не буде тепла.
Там незмінність часу швидко втомлює зранені ноги
І байдужість до інших колючим рядном огорта.
Там палають церкви, бо заморені змучені люди
Із примарами власного Я розгортають війну.
Там кривава земля та звіряча облога повсюди,
І ділки на сумління з коханням складають ціну.
Там зчорнілі озера лякають своєю водою,
А кришталь у долонях спливає мов танучий лід.
Там немає нікого, хто вартий піти за тобою.
То розламаний вщент і знецінений вартістю світ.
Знецiнення
© Copyright: Юлия Шапоренко, 2010
Свидетельство о публикации №110050207333
Свидетельство о публикации №110050207333
Рецензии