Орден - За мужнiсть жити третього ступеня

Із перебитою душею в гіпсі на милицях гіркого дня
Десь шкандибаєш ти - герой великої війни
Болонова торбина, у ній пивні пляшки
Ти знову заробляєш не на хліб -
На чорну камяную сіль -
Життя солоне, солоні сльози й піт
Бо хоч і слизько тобі на дорозі і лист сухий паде
Та все ж ти прагнеш продовжити обмінні всі
Процеси у своєму організмі
Для цього ти вдивляєшся у вічі поколінню
Тим людям, що в недільну днину сидять на лавках
І їдять шоколадне морозиво...
Цікаво, чому вони в обід не пють пляшкове пиво.. і тару не дають
Вона є просто форма і змісту в ній нема
Усе вмістиме впущено у шлунок щоб добре нирки працювали
І так усе життя твоє без сенсу й змісту
І навіть мертва форма - імітація життя - тебе обходить
І щоб її здобути ти дивишся в смітник
Ти дивишся у чужі очі, бажаючи побачити охоту
Віддати це пусте вмістилище, пародію на радість
Та ти не переймайся!
Продовжуй свою нескладну роботу
Бо люди, що сидять із різним почуттям до тебе
Гадають, що живуть. Насправді теж шукають тару
Просто пляшка, бажана для них, є не від пива
Для когось від шампанського, для когось від чорнила
Для когось від людських стосунків... Так все було.
Ти правильно зробив, що геть сховав свій орден
Котрий говорить що і ти був молодим
І навіть ще й щасливим може
Ти не осоромив зеленим дутим склом свого життя
Своєї плоті і своєї крові
Помало йди, і прикуривши, глянь на сонце
Вогню, що в тобі тліє, стане щоб цигарку запалити
А може ще й запалиш когось із людей
Щоб згоріло все підгнивше - що гоить - не зогниє
І щоб побачити
Що ти на площі цій вселюдній
Є людина...
А до того - ще й єдина...
30.07.2000