(Дух i душа)
I хто, кого тут скривдив? - Жiнка, чоловiка?
Скажiть тодi менi, чому сивiє жiнка?
Хто йде в одежi спати, cкинув черевики?
Чому назавтра пiд очима в неї синька?
Чому заплакав чоловiк вiд слiв жiночих,
А може то горiлка, щось сказати хоче?
Себе жалiє, що не випита до каплi,
I чоловiк попав, ще, до своєї хати?
Лежить на лiжцi i з собою розмовляє, -
Як добре погуляв я, а жiнка не знає,
Не хоче веселитись i сидить у хатi,
Й чого це я женився, на такiй пузатiй?
I хто, кого тут скривдив? - Жiнка, чоловiка?
Скажiть тодi менi, вiд чого плачуть дiти?
I хто їм, пiсля сварки, витирає сльози?
Чого мовчиш, ти свiдком був, скажи щось, боже?!
Я зрозумiв, погана - в чоловiка жiнка,
Бо дуже любить, i вiд цього плаче гiрко.
Така любов завжди жiнкам приносить лихо, -
Моя душа, менi сказала, тихо-тихо...
Лихо
© Copyright: Аркадий Ильчук, 2010
Свидетельство о публикации №110050107018
Свидетельство о публикации №110050107018
Рецензии