Школу скiнчило дiвча

 
 Школу ск1нчило д1вча.
 
Школу скiнчило дiвча,               
Подалось до свiту, .          
Бо настав збагнути час           
Вищої освiти. .       

Цiлий тиждень навчання, 
А в суботу танцi.               
Там i стрiло дiвчиня
Хлопця африканця.               

Покохались молодi,
Шлюб зiбрались брати,
Та не радi у селi
Старi  батько й мати

Але грiх йти навпаки
Вiрному коханню:
Хлопец з Ганни взяв в жiнки
Украiнку Ганю.

Тiльки видали усiм      
Випускнi дипломи,
Патрiс Ганночку повiз
В Африку - додому.

Скоро пiвроку мина,
Як не має  звiстки:
Чи не з"iли племена
Бiлої невiстки?

Африканськi дикуни
Небезпечна  штука: –
Бо людей їдять вони –
Було ж: з"їли Кука!
         
Та якось посеред дня
Хвiртка заскрипiла:
Ба, -  це ж наше дiвчиня,
Наша  Ганя мила!

З часом збiглась вся рiдня
У батькiвську хату,
Як там в Африцi життя?
Просять  розказати.

Там життя – як у людей,
Факт – не без традицiй,
Але в тiм  нема бiди,
Все, як i годиться.

Десять днiв пройшли як мить,
Донцi час вертатись.
-«Розкажи, що де болить?»,-
Просять батько й мати.



Ми не вiрим, в них що би
Було  все облесно,
Щось таки гнiтить тебе?
Розкажи нам чесно!

Взагалi усе «окей»
I життям я рада,
Та …, як чесно .. Милий мiй
Мае одну ваду:
«Ляжем  спати в пiзнiй час
У своiй оселi,
Вiн на шафу влазить враз
Аж пiд саму стелю.

I на мене: плиг вiдтiль
Iзо всього маху.
Каже, що йому по тiм
Кайфу-у… вище даху!

Засмутилися батьки,
Але, що ж робити?
Головне, не розлюбив
I не смiє бити.

Розпрощалась iз селом,
 В Африку вернулась.
Пiшли справи чередом –
Вдома, як не була.


А не вдовзi, наче грiм,
В дверi  - телеграмма!
Що за вiсть в листочцi тiм,
Може це вiд мами?

Телеграма вже в руках,
Погляд криє строчки,
Заганяє в душу страх
Вiсточка з листочка:



«Горе нас не обiйшло,
Доню моя мила!
Приiзджай  хутчiй в село:
Батько наш: - розбились!».