***

Патріоту

Вибачте, будь ласка, пане Патріоте,
Що оце за місце, що це за болото?
Та невже Вкраїна, наша, рідна ненька,
Та невже Вітчизна, грязна, занедбала?

Де тепер хатинки, де тепер біляві?
Сонця луч сховався, за ті чорні хмари…
Що ж ви наробили, любі мої друзі?
Як нам далі жити, у такім безладді?

Може хтось врятує, нас своєй косою?
Може нагодує, синьо-білой соллю?
Як ото' скоштуєш, зразу ж і погано
Чи ви не наїлись, чи вам досі мало?

Так кому служити, рідний мій народе?
Чи тим депутатам, чи то чорнозьому?
Так земля холодна, ще і не прогрілась…
А ті депутати, яйця в герб кидали…
 
Ось вона, країна, ось він мій народе.
Він такий тупий вже, як ота колода,
Стадо тих баранів, що паслись на полі.
Ось і патріоти, дружною гурьбою…

Ось вони, виходять…  Знов під янголятко.
За кого тепер ви, будете кричати?
Ось воно болото. Ось, під прапорами…
Тошно і дивитись… Слухати - огидно.

Хто ж нам справжній ворог, чи москаль чи запад?
Що ми всі шукаймо,  тому, десь, причину?
Ось вони, скандують, з тих трибун високих…
Як один шукають, чесну перемогу…

Їм би нас стравити, як собак в загоні;
Їм би розділити, нас навпіл по Дні'пру…
Потім стануть править, товсті і гарнюні.
Буде Україна - дві губерні славних.

Перша піде в запад, товстунів кормити.
Інша, ті, кремльовськи, стіни побілити. 
Будем ми багаті, гарні і щасливі…
Будуть в нас по хатах, ножки буша бігать…

Вибачте будь ласка, пане патріоте
Та нема вам віри, навіть ані трохи
Ви ходіть, звичайно, з гаслами по площах,
Може і знайдете, синьо-білой солі.