Я вiдчуваю пам ять генетичну
Я бачу блиск... то світяться слова,
Мов ті краплини, чисті і прозорі,
Збережені й відстояні в віках,
Згуртовані, як води в морі.
Думки - джерельця пам'яті людей,
Що живляться незримими зв'язками
Минулих і сучасних тих ідей,
Що змінюють відносини між нами.
Спливають, як відбиток давнини,
Бабусиних пісень чарівні звуки.
В дитячу душу входили вони,
Відлунює ще й досі присмак муки.
Я відчуваю пам'ять генетичну.
Далекий рід, тобі низький уклін.
Слова складає в лінію логічну,
Рукою водить досвід поколінь.
Та годі вже, облишу я скорботи,
Своїм думкам, як вірші розпочну,
"А ну мерщій беріться до роботи!" -
Наказ бабусі...часом не до сну...
Свидетельство о публикации №110042700618
Эта "гинетическакя память", в мою бытность в Сибири (прожил на Ангаре достаточно долго), позволила моим сотоворищам по застолью, местным мокчёнам, петь мои родные украинские песни (а я люблю петь. Как украинские, так и русские песни)ровно через три месяца моего там пребывания). Не мудрено: каждый почти второй из них там имел украинские корни ссыльных каторжан, начиная с царского времени. Как оказывались там в то ещё время? Думаю, за свободолюбие и борьбу за него. Менталитет такой.
Сергей Солдатский 25.07.2017 22:42 Заявить о нарушении
С добром, Валентина
Валентина Жердева 26.07.2017 08:30 Заявить о нарушении
http://www.stihi.ru/2014/04/11/664
Сергей Солдатский 26.07.2017 08:49 Заявить о нарушении