***
у хтивій паранджі на голе тіло
мов Клавдійова висохла конфетка
моя душа тебе пришепотіла
притаврувала і приговорила
до страти в ніч настоєну в любистку
твої тремтливі, худорляві крила
кладу на плаху з ніжного батисту
щоб знову меч спокути скрикнув дзвінко
двоспинний звір метнувся по перині...
щоб на моїм плечі дрімала Жінка
із ледь помітним шрамиком на спині
Свидетельство о публикации №110042609963