***

прийди до мене уночі, поетко
у хтивій паранджі на голе тіло
мов Клавдійова висохла конфетка
моя душа тебе пришепотіла

притаврувала і приговорила
до страти в ніч настоєну в любистку
твої тремтливі, худорляві крила
кладу на плаху з ніжного батисту

щоб знову меч спокути скрикнув дзвінко
двоспинний звір метнувся по перині...
щоб на моїм плечі дрімала Жінка
із ледь помітним шрамиком на спині


Рецензии