Давно бої скінчилися жорстокі,
Давно затихли вибухи гранат.
А скільки ж молодих та яснооких,
З війни не повернулоя солдт?!..
А їх так довго в сім’ях виглядали,
До заллізниці бігли, за село.
Та марно святкові сукні одягали,
Бо їх в живих давно вже небуло.
Не кожному й могилонька досталась,
Така –то доля, в тім вина не їх.
Лиш вічна пам'ять на землі зосталась,
Про подвиг вічний у серцях живих…
… З тих пір минуло більше півстоліття,
У далечінь роки ті відійшли.
Вони ж зостались юними в безлітті,
І квітами могили поросли.
Як вогники в полях червоні маки,
Про ті часи нагадують всім нам.
Від рабства захистили нас солдати,
За волю нашу розплатилися життям.
Про це, як слід потрібно пам’ятати,
Не маєм права зннехтувати цим.
Всім борг несплатний мусим віддавати,
Загиблим пам'ять, шану всім живим!
Память
© Copyright: Петро Керанчук, 2010
Свидетельство о публикации №110042408729
Свидетельство о публикации №110042408729
Рецензии