Страждає серце серед ночі,
З душі зриваючи слова.
В роботі творчій сліпнуть очі,
Болить від втоми голова.
Бо ж бачу й чую крізь кохання,
Несамовитий земний плач. .
І зубожіння, і страждання,
І як живе бідняк й багач!
О, Земле, Земле!
Твої діти, немов на різних полюсах.
Ті жебракують вже в лахмітті,
А інші в золотих штанах!
Тебе вже нівичать як вміють,
Все менш співає влітку птах.
Ніхто нікого не жаліє,
Несе нове століття крах!
То як же можна вчас цей спати,
Коли життя таке прийшло.
Тебе потрібно рятувати
І я вхопився за перо.
О, Господи! Зніми утому,
Дай силу викрти оман.
Верни прозріння в ріднім домі,
Розвій ілюзії туман!
Земний плач
© Copyright: Петро Керанчук, 2010
Свидетельство о публикации №110042407832
Свидетельство о публикации №110042407832
Рецензии