Долають мороку твердії перепони.
Нікчемні вдень,- потрібні уночі,
Без них потухне світло і надія,
Вклоняюся ж до вас, вимикачі!
Ви робите мене хоч трішечки тутешнім
На сих квадратних метрах пустоти,
Освічуєте путь - од вас залежний.
Ви - сяйво, колорит і позитив,
Нажаль, несуверенний, бо вся влада разом з тим
Обмежена вольфрамовою ниттю,
Нагрітою до самої межі,
Як лопне - і уже тієї ж миті
Пластмасовий непотріб на стіні
Назветься вашим голосним ім'ям,
А я, нічого не підозрюючи, в сні
Хапатиму реальність навмання.
Вимикачи
© Copyright: Максимилиан Бонд, 2010
Свидетельство о публикации №110042307875
Свидетельство о публикации №110042307875
Рецензии