Шпалери пахнуть кавуном,
Рожеві, як мої коліна...
Весь день – дванадцята година,
Дванадцять гостів за столом...
Ось смуток, біль, ось творча мука
Ось розпач, гнів, ось страх життя
Ось лінь сидить, схрестивши руки
Праворуч крихти співчуття.
Ось відчай їсть усе руками,
Страждання й горе із манер
Сидять з пустими тарілками,
Мабуть, чекають на десерт.
В кінці стола, немов на варті
Розсілась грізно порожнеча,
Уважно слухаючи жарти,
Що їй на вухо смуток шепче...
Мені сказали, що байдужість
Прийде в кінці всього бенкету,
Спізнилась... бо у неї зустріч
З якимсь розгубленим поетом...
Шпалери пахнуть кавуном,
Рожеві, як мої коліна...
Весь день – дванадцята година,
Дванадцять гостів за столом...
22.04.10 р.
Гостi Депресiя
© Copyright: Ольга Липакова, 2010
Свидетельство о публикации №110042202629
Свидетельство о публикации №110042202629
Рецензии