Ти став чужий і зовсім інший,
Скажи, що вдіяти мені,
Щоб ти став ніжний,як раніше,
Щоб зникли спогади сумні?
Чому твій погляд невблаганний,
Слова твої - як в серце ніж,
Що я невірна і погана.
Бери, встромляй і груди ріж.
Тобі потрібне моє серце?
Візьми його - воно твоє.
Воно на поклик твій озветься,
Воно всі скелі розіб'є,
Щоб дотягнутися до тебе,
Але душа твоя - пітьма.
Любов не вимагай, не треба,
Якщо в тобі її нема.
Чи ти помстився не надмірно
За гірку помилку мою?
Я все приймаю, я покірна,
Бо й досі ще тебе люблю.
О Боже мій, люблю, ще й досі,
І мрію, щоб з очей твоїх
Хоча б на хвильку зникла осінь
І ти простив мені мій гріх.
Але я знаю, не пробачиш,
Якщо не можеш - відпусти.
На тебе подивлюсь й заплачу,
прости мені за все, прости.
Нев рн сть
© Copyright: Vernon, 2010
Свидетельство о публикации №110042109233
Свидетельство о публикации №110042109233
Рецензии