Чернетка
…П’яна душа заходиться в шаленстві.
Мо, зжерла щось отруйно-непоборне?
Чи, може, шлях торуючи в блаженство,
Вона кляне єство своє потворне?
Чи - подарунків втримати не може,
Й вони тікають, мов вода крізь пальці?
Своєї долі полотно не кожен
Вщемити здатен у сталеві п’яльця.
В вівтар жертовник запхано з заліза,
Якого й крихти там не має бути.
Тож на колінах в пекло маю лізти,
Гріхів цепами чорними закутий.
Свинцеве серце краплями стікає,
А губи страх затис у поцілунку…
…Чи ж не тому під місяцем стенає
Він молячи: «О, боги! Трунку, трунку...»?
2010
Свинцеве серце
© Copyright: Александр Зубрий, 2010
Свидетельство о публикации №110042107632
Свидетельство о публикации №110042107632
Рецензии
