через років сто я викину тяжкість-написаних кров’ю листів-ніколи не вкину до скриньки,
якщо навіть вкину, не вкажу /на звороті конверту /навмисно правильної адреси:
навіщо знову паяти кордони з колючих дротів, заклинаннями мантр скріпляти межі?
пелюстки тюльпанів рожевих чи сакур – це ніжність несказаних мною слів,
та вони до ніг тобі не впадуть, торкаючись кінчиків пальців, цілуючи шкіру,
а потроху змарніють, з плином часу засохнуть у шлунках шухляд байдужих столів.
бо все, що лишилось з моїх почуттів, це спалена пристрасть
з гарячого серця вулкану, після вибуху попіл в повітрі
прямує на північ, до міста Петра, щоб знівеченим стягом /кохання/
тріпотіти над ним, ледь відчутним, диханням вітру...
слова
© Copyright: Синоним Бога, 2010
Свидетельство о публикации №110042107515
Свидетельство о публикации №110042107515
Рецензии