…Чому твої холодні ночі?
Чому мов пастка дні твої?
Чому ясні погасли очі?
Чому думки – мов бджіл рої?
Бо він облишив твоє тіло,
Та душу - із собою взяв?
І серце – наче снігом вкрило,
А волю – смуток пов’язав?
Забудь про те, що не зрослося,
І не сплелося у вінок!
Що мало бути – те й збулося,
Й давно вже продзвенів дзвінок.
П’яними робить нас кохання,
Та горе – визволяє розум.
Коли дзвенить – облиш чекання,
І вкинь в сміття зів’ялі рози.
І не живи сумним минулим,
П’ючи солодкий poison.
І пульс любові вухом чулим
Ти вловиш крізь страждання сон…
2010
P.S. Слово poison – написано на французькій мові.
І читати його треба саме у такій транскрипції.
Вiн пiшов?
© Copyright: Александр Зубрий, 2010
Свидетельство о публикации №110042003537
Свидетельство о публикации №110042003537
Рецензии
