Чужі дороги ми вимірюєм своїми,
Минувші роки заміняємо новими,
Нові століття ми порівнюєм з старими,
Для виміру годин біжать хвилини.
Зелені паростки стають колись сухими,
Великі кораблі були колись малими,
Солодкі забуття були тоді гіркими.
Прийдешні покоління ще не є живими.
І наше "майбуття" новіє щогодини,
Назад не обертайся, бо там пусті вітрини!
А може й навпаки і зовсім це не дивно.
І що я можу знати, така собі людина!
I що я можу знати
© Copyright: Сатива, 2010
Свидетельство о публикации №110041909287
Свидетельство о публикации №110041909287
Рецензии