Трояндовий спокій моєї душі
Зів'ялих троянд, що ніколи не плачуть
І відчаю смутки трояндових снів
В заблуканім небі роз'ятрений пошук…
Оберіги цвітуть
Як зима навесні,
Як безодня, в якій я купаюсь.
Запилений бруд тяжкої новобудови
І блукання.
Очі… Блукання.
Рвіть.
Розривайте зневіру
Безглуздість в собі
І зніміть вже нарешті всі маски.
Бо я знаю вас всіх,
Бо в гріхах осінніх вже ніколи не буде настороги.
Відчувати, як я –
Не дано. Й не віддам
Всю себе у обійми жагучі
Та зелено – червоний
Фіолетовий жаль –
Мої скроні до відчаю хворі…
Аю-Дагів, доріг і Єгипетських мрій
Я занадто скуштую.
Та вітер
Пригадає трояндовий спокій моєї душі
Зів'ялих троянд, що ніколи не плачуть
І відчаю смутки трояндових снів –
В заблуканім небі розвіяний погляд…
Хвороба
© Copyright: Неизлечимо Свободная, 2010
Свидетельство о публикации №110041508413
Свидетельство о публикации №110041508413
Рецензии