* * *
Ми, наче спільні береги
Єдиної ріки потоку,
Її плекаємо щороку
І від відлиги до зими
Підтримуєм оцю мороку,
Себе тримаємо в ярмі
І не даєм зробити кроку
Кожен до свої сторони.
Твій берег настогид мені,
А з іншого звабливий боку.
Коли ж зближаємося ми –
Між берегів нема потоку.
Коли б місточок ми звели –
Він об’єднав би нас, аж поки
Стрімкії води б розлили
В солонім морі свої стоки,
І ми б невидимі були.
Тоді б, в далекій далині
Ми б вчили течії уроки,
А я б тебе вже не узрів
І іншу б річку полюбив…
Павло Гай-Нижник
3 червня 1997 р.
Гай-Нижник П. Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.96.
Ми, наче спiльнi береги
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2010
Свидетельство о публикации №110041501543
Свидетельство о публикации №110041501543
Рецензии