У нас з тобою осiнь?! Осiнь
ледве,
листям –
осінь,
з крупчастим схльосталась дощем
І вовчим ву-у-у…
У схронах сосон,
життя обплутавши вкінець,
тепло останніх слів відносить,
туди де…
Жевріє
сердець,
хмиз,
ледь-не-ледь…
А навпрошки – кого питати…
Кого, нарешті, катувати…
Щоб, завірюха…
Навпростець.
Свидетельство о публикации №110041404400
Прочитавши декілька Ваших віршів, вирішила трохи урізноманітнити зиму, весну та осінь. З повагою Тетяна.
Татьяна Рачкова Малиновская 14.08.2012 19:34 Заявить о нарушении