Серед поля широкого зустріла я смуток.
Очі сині, волошкові - індиговий жмуток,
А волосся зеленеє - то вербові віти.
Я б забула миленького, та де пам"ять діти?
Біля шляху, у лісочку стріла я турботу,
Завагалась, заплакала, бо коси короткі.
Написала про спогади в глибокім ставочку,
А вбачила у минулім вишиту сорочку.
Не хотіла, не бачила, вмивалась росою,
Душу мила-викупувала святою водою.
Цілувала, обпікала вустами дитину -
Зоставайся, малесеньке, а я десь полину.
Хай виховують рідненьку турбота та смуток,
А я піду в гай зелений - простіть мене люди!
Заспіваю під тополей, аж лихо заплаче.
Над моєю головою чорний ворон кряче.
Чорний ворон вороненький, а я чиясь донька
Надивилась, закохалась в червоні губоньки!
Залишила за собою стогін та дитину...
На тім світі , на розпутті миленького стріну.
Зустр ч
© Copyright: Надежда Малышко, 2010
Свидетельство о публикации №110041306775
Свидетельство о публикации №110041306775
Рецензии
Дуже гарна мораль проповідується!!!!!!!!
Погуляю, родю діток, хай люди годують.
А я гарна зозуленька милого цілую.
Петро Керанчук 30.04.2011 21:29 • Заявить о нарушении
Погуляю, родю діток, хай люди годують.
А я гарна зозуленька милого цілую.
Петро Керанчук 30.04.2011 21:29 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.