Послання

Підсвідомо натискаю кнопку "Play" на плеєрі, щоб зануритись в огидні мелодії та голоси, які лунають на максимумі. Тільки щоб не чути та не дати собі вжити те, як звуки клавіш фортепіано поглинаються слухачами, які не розуміють, що твої думки та те, чого неможливо забарвити ніякими словами, електрично пливе імпульсами, відображенням відбитих виразок на серці по кінцівках пальців крізь мільйони крапель емоцій по венах та капілярах душі. Далі невиражені слова течуть крізь пальці, очі, голос та випромінюють те, що я називаю струмом (він розчиняє все на своєму шляху у собі), який поринає  у думки інших та застигає там, доки людина не зможе зрозуміти весь сенс послання.. Сенс приходить і доки людина не зможе його зрозуміти, живе вічно..
Утім як я помічаю, що для мене гра оновлена, як то в "Закохайся, якщо зможеш": "гра, котра краща за будь-яку ейфорію, котра краща за життя"...
Це говорили одні пусті очі в гучній темряві іншим, відкриваючи те, що намагались заховати. Але в житті ми тільки актори...

26.02.10