Ти у моїм житті навіки...
Я це придумала сама..
Нехай минають всі віки
Мене без тебе в них нема..
Колись роздягнені птахи співатимуть у блефі бруднім
Про щастя у багатті снів, про біль насправді, кривду блудну..
Про спокій зірваний чеканням,
Про миті кожен раз останні,
Про безліч сонця крізь вікно,
Про те, шо було так давно...
Колись давно...
Зрадію я, що туга зраджена моя,
розбавлена пташиним співом...зникатиме!!!!
Назву я дивом все те коханя і благання,
до твого жалю посилання, гартоване часом зізнання...
а потім вщент розбиті роки..розгублені сліди і кроки.
То все був приступ самоти..
Не пристрасть хвора і не ти...
А я, все я - сама з собою..
Ти - НІДОЧОГО, Бог з тобою!
***
© Copyright: Григорович Елена, 2010
Свидетельство о публикации №110041206175
Свидетельство о публикации №110041206175
Рецензии